Том Квейл (Tom Quayle) — британський гітарист, майстер сучасного ф’южну. Вважається одним із найкращих у світі виконавців у легатному стилі гри. Гітарист із блискучою джазовою освітою, технікою й енергією класичного металевого шредера, бездоганним музичним смаком і приголомшливим мелодичним мисленням, яке не вписується в рамки жодного жанру. Дуже цікавий гітарист. Із підписними моделями гітар від елітарних бутикових виробників Fibenare й індустріальних титанів світового рівня Ibanez. І ті, й інші його моделі, до речі, чудові. Бо він дуже дорожить своєю музичною репутацією. Він гітарист для гітаристів, і будь-яка нещирість, ендорсерство «не за сумлінням», а виключно заради грошей, миттю впало б у вічі й зруйнувало б усе — так вважає він сам.
Браян Вемплер (Brian Wampler) — один із найвідоміших американських незалежних бутикових виробників гітарних педалей. Він і сам гітарист, і дуже уважно ставиться до звуку своїх творінь. Завжди остаточно допрацьовує їх на слух, а не просто за показниками приладів. Його педалі — на педалбордах топових виконавців. Він не робить абищо. І не пише імена на своїх педалях просто заради того, щоб написати. Його власне ім’я на будь-якій педалі й так уже говорить достатньо.
Wampler Dual Fusion Tom Quayle Signature Dual Overdrives — це підписна педаль Тома, створена для нього Браяном. Робота над нею тривала довго. Результат вийшов непростим, неоднозначним, але просто неймовірно класним — як музика одного і педалі іншого. Чого й слід було очікувати. Педаль, створена для супер-різноманітного гітариста, вийшла супер-різноманітною — теж цілком очікувано. І в лінійці продуктів Wampler, що часто змінюється, вона переживає вже не перше своє видання, залишаючись у строю, тоді як багато інших популярних продуктів Браян пускав під ніж — зберігаючи невелике ручне бутикове виробництво, неможливо випускати всі старі моделі й водночас постійно додавати нові. Доводиться чимось жертвувати. Жертвувати Dual Fusion він не збирається.
Що ж такого в цій педалі — особливої й несподіваної буквально з самого початку, з назви?
Педаль одразу називається незвично: «Wampler Dual Fusion Tom Quayle Signature Dual Overdrives». Саме OverdriveS, а не Overdrive. Адже одразу підкреслюється, що в доволі компактному для двокнопкової педалі корпусі міститься одразу два окремих овердрайви. Це не подвійний драйв. Це два подвійних драйви!
Так, це два цілком окремих і цілком різних драйви. І це не просто дві звичайні педалі Wampler, поміщені в один корпус. Хоча вони й базуються віддалено на Euphoria та Paisley Drive, якими Том користувався до того, як Браян створив для нього Dual Fusion. Але тут звук набагато прозоріший, з більш зібраним низом і точним сфокусованим звучанням, яке однаково добре працює й з хамбакерами, і з синглами, і з цільнокорпусними електрогітарами, і з джазовими «банками».
Традиційно для Wampler, педаль виготовлена традиційним монтажем, на дискретних елементах. Педаль повністю аналогова. Драйви побудовані на основі високоякісних операційних підсилювачів, а в одному з них додатково використовуються польові транзистори. Перемикачі дають доступ до різних комбінацій діодів для різних форм кліпінгу на кожному драйві. І, звісно, ці два драйви ідеально адаптовані один до одного, що дає змогу використовувати їх разом максимально ефективно.
Кожен із драйвів оснащений трьома стандартними ручками регулювання (Gain, Volume, Tone) та тумблером, що перемикає його режими. Крім того, кожен канал оснащений окремими входом і виходом.
Мабуть, саме ці окремі входи й виходи, а також перемикач, пов’язаний із вибором порядку включення драйвів — це найскладніше й найнезрозуміліше на перший погляд у керуванні педаллю. Навіщо так складно? Чому б не зробити просто один вхід і вихід?
Річ у тім, що Dual Fusion — це саме два різних драйви. І Браян Вемплер дозволяє користуватися всіма перевагами окремих педалей. Їх можна вмикати в різному порядку. А можна й узагалі вмикати окремо. Не послідовно. Мінуси? Більше гнізд, потрібно спершу розібратися, як це працює. Плюси? Абсолютна свобода комутації!
На відміну від інших подібних педалей, тут, щоб перемкнути порядок драйвів (який буде першим, а який останнім, коли ми вмикаємо їх одночасно), недостатньо просто клацнути тумблером. Треба клацнути тумблером, а потім увімкнути кабель, що йде від гітари, у вхід драйва, який іде першим, а вихідний кабель — у вихід драйва, який іде другим. Тобто, якщо ми хочемо, щоб сигнал спершу потрапив на драйв C1 (у дусі Euphoria), а вже ним розігрівався драйв C2 (віддалено схожий на Paisley), то ставимо тумблер у положення 1→2, вхідний кабель — у C1 Input, вихідний — у C2 Output. Якщо хочемо, щоб другий драйв розігрівав перший, тумблер ставимо в положення 2→1, вхід — у C2 Input, вихід — у C1 Output. Навіщо так складно? Усе заради режиму Separate на тумблері. У такому положенні тумблера канали педалі працюють як цілком окремі педалі, ніяк не з’єднані одна з одною.
Цей режим може здатися марним, якщо перед нами лише одна педаль. Але якщо ми працюємо з великою кількістю ефектів, то зможемо розташувати ці драйви в різних ділянках ланцюга, помістити між ними інші ефекти. А головне — якщо ми використовуємо програмований контролер для педалборда, ці драйви можна пустити в різні його петлі й вмикати їх окремо. Так, Dual Fusion — це вкрай рідкісна двокнопкова педаль, яка не втрачає своєї функціональності при роботі з контролером. Дуже мало таких педалей. Зазвичай усі вони сприймаються контролерами/світчерами/луперами як одна педаль з одним режимом. А тут усе працює як слід! Заради такого варто й потерпіти складнішу систему перемикання!
Тепер найголовніше. Звук.
Перший канал, або перший драйв (позначений також як Vintage), віддалено базується на Euphoria. Тому на ньому легко накручується красивий легкий перегруз у дусі Dumble. Гарне звучання, приємна легка компресія, багаті гармоніки й водночас прозорість. Світлий, приємний звук. І дуже гладкий. Як не можна краще підходить для легатних пробіжок — дуже текуче звучання, особливо в режимі Smooth. Цілком логічно для сигнатури Тома Квейла. А от режим Fat, як не дивно (при такій назві), звучить голосніше, чистіше, прямолінійніше. І значно динамічніше. На низьких рівнях гейну він узагалі схожий на злегка забарвлений буст. А на високих — практично вже дист! Режими звучать дуже по-різному. Просто наче дві різні педалі. Послухавши їх, розумієш, що в назві педалі Dual Overdrives ідеться навіть не стільки про канали, скільки про режими. Дуже різноманітне звучання. І обережніше з ручкою Tone. Перший канал може стати вкрай яскравим, якщо додати більше половини.
Другий канал. Він же другий драйв. Він же Modern. Віддалено нагадує Paisley Drive. Ух. Зовсім інший звук. Потужна середина. Густий, теплий. Компресія, яка підхоплює й тягне, але не вбиває нюанси. Значно темніший і “волохатіший” звук, ніж на першому каналі. Потужний, щільний, може бути як пробивним, так і обволікаючим. Режими Organic і Throaty знову ж таки сильно відрізняються один від одного. Перший — відкритий, більш рівний, гладкий, співучий. Другий — гучніший, хрипкий, із потужною нижньою серединою і злегка приправлений іскристими гармоніками зверху, при цьому він, тим не менш, звучить більш округло й «вокально». Справді доволі схоже на людський голос при експресивній грі.
Отже, у нас уже виходить два драйви з двома цілком різними режимами кожен. А далі… далі починаємо їх комбінувати! Все. Кордони стерті, стіни зруйновані, не залишається вже нічого, чого цим овердрайвом не можна досягти. Перебільшую, звісно. Цей овердрайв звучить чудово й дуже різноманітно, але завжди залишається вірним собі. Він звучить чисто. Він звучить достатньо прозоро. У ньому мало «піску», хоча багато верхів. У ньому немає роздутих гулких низів. Він звучить завжди чесно й передає всі можливі й неможливі нюанси гри. І важко уявити собі жанр, у якому це не прозвучало б чудово!
Плюси: найвища якість звуку, окремі драйви з різними режимами роботи, супергнучкі можливості комутації в ланцюгу.
Мінуси: для зміни порядку включення драйвів потрібно перемикати й самі кабелі, а не тільки тумблер.
Вердикт: педаль поєднує в собі цікавий характер (навіть чотири цікаві характери — за кількістю драйвів і режимів, як мінімум) і універсальність. Одна з дуже небагатьох подвійних педалей, яка справді вміє працювати з контролерами педалбордів.
